• Афіша
  • Про театр
    • Новини
    • Поїздки | Події
    • Історія
  • Вистави
    • Денна сцена
    • Вечірня сцена
  • Колектив
  • Контакти

Камерний зал на 40 місць — чи то іграшковий, чи домашній...
Тут все мініатюрне — від сцени — до кабінету директора.
Затишок та гостинність — є незмінними атрибутами, що
зустрічають глядача. Творча атмосфера, креативність, пошук
нових форм, любов до ляльки — це сьогоднішнє лице ТЕАТРУ
— ДОМУ, бо він став домом і людям, і лялькам.

Історія театру

У 1990 році Олегу Максимовичу Новохацькому, який на той час керував самодіяльним театральним колективом при Львівському будинку вчителя, запропонували невеличке приміщення на вул.Фредра  площею 62кв.м. Так, на культурній мапі  Львова виник театр з назвою «І люди, і ляльки». Перші роки існування для колективу були досить важкими. Не було елементарних умов, необхідних для функціонування театру, але був шалений ентузіазм і люди закохані в ляльку.

У 2005 році влада оцінивши вагомий вклад колективу в розвиток культурного середовища міста та розуміючи з якими матеріальними труднощами доводиться боротися щодня, приймає рішення взяти театр під свою офіційну опіку і надає статус муніципального.    

У 2006 році театр спіткало страшне лихо: жахлива пожежа знищила його практично дощенту. Згоріли ляльки, декорації, костюми, устаткування, - словом усе що надбав колектив впродовж останніх 16 років. А це понад 20 вистав. Зі згарище винесли тільки кілька старих валіз з ляльками.

У грудні 2007 року відбулось відкриття оновленого театру. Ця подія стала можливою завдяки підтримці та участі Львівської міської ради, будівельного підприємства «Галичартбуд» та компанії «Київстар». Було повністю відновлено сцену, зал. Підвальні приміщення були приєднані до площі театру та адаптовані під гримерки та кабінети для адміністрації.

В 2014 році театр вже нараховував коло 20 дитячих вистав та виставу для дорослих - «Півонієвий ліхтар». Про здобутки колективу говорили численні дипломи та нагороди.

У 2014 році у віці 75 років пішов з життя засновник, директор та головний режисер театру Олег Максимович Новохацький. А в 2015 році його місце за результатами конкурсу, посів Заслужений діяч мистецтв України – Олексій Кравчук.  У 2015 році за ініціативи нового директора театром започатковано «Міжнародний фестиваль «І люди, і ляльки», Міжнародний фестиваль «Різдвяні історії» та фестиваль «Волоцюги та ляльки» - триденна мандрівка театру на возах селами Львівщини.

Засновник театру

Олег Максимович Новохацький народився 25 лютого 1937 року у м.Ялта.

З 1953 року по 1956 рік Олег Новохацький навчався у Дніпропетровському театральному училищі. А згодом закінчив вищі режисерські курси (Москва 1974-1975рр.) та курси підвищення кваліфікації  (Київ 1976рік).

В 1990 році нарешті втілилась мрія усього його життя. Невеличкий колектив однодумців, який згуртувався навколо Олега Новохацького, отримав своє приміщення та офіційний статус театру. Створюючи цей оригінальний, мистецький осередок культури Олег Новохацький пішов шляхом експерименту та пошуку нових форм у театральному мистецтві, обрав за мету відродити українське мистецтво ляльок, прагнув розширити рамки лялькового жанру, поєднати драматичну гру акторів з прийомами „оживлення” ляльки.
 
Впродовж усіх років незмінним партнером Олега Максимовича у розбудові театру та створені матеріальної складової вистав була його донька – Олена Городецька (1959-2009р.р) Наділена від природи вишуканим художнім смаком, працелюбністю, наполегливістю, багатою уявою та почуттям гумору, Олена створила ряд вистав, які назавжди полонили серця глядачів. В результаті співпраці батька та доньки народились такі вистави як: «Чорний кабінет у денному світлі», «Чарівні скарби», «Журавлине пір’я», «Маруся Богуславка», «Каштанчик», «Мій золотий синочок» та багато інших. Налічувалось їх близько 25.

Працювала Олена в маленькій орендованій кімнаті, яка служила їй за вітальню, спальню і художню майстерню. Всі роботи виконувала сама, виробничих цехів в театрі не було. Бувало актори приходили до Олени та допомагали їй, хто, як і чим умів.  Вже тоді в колективі почав формуватись той настрій театру – дому, атмосфера взаємодопомоги та небайдужість до усіх процесів, що відбувались в театрі.

На жаль, в результаті важкої хвороби Олена передчасно залишила цей світ.  Та її любов до життя, чудове почуття гумору та невгамовний оптимізм назавжди лишились  світлим спогадом в серцях тих, хто знав Олену та провів поряд з нею хвилини, місяці чи роки.

До цього часу в театрі працюють вихованці та послідовники Олега Максимовича та Олени Олегівни, які зберегли в своїх серцях любов до ляльки та своєї професії.
UI/UX дизайн - Ярина Косів
Верстка та технічна розробка - TYPO3.com.ua
Всі права захищені © 2025. При копіюванні матеріалу посилання на наш ресурс обов`язковий!